Дякуємо Тобі, Господи,
що знову можемо святкувати Вербну неділю!
Дякуємо, що зберіг Ти наше життя,
що щодня доводив нам Свою доброту і вірність,
що ховав нас навіть серед небезпек.
Нехай пролунає зараз у світ цей наш крик:
«Милість Твоя — навіки!»
За рік ми пережили чимало скорбот,
виснажились тілом і душею,
втратили терпіння, здоров’я,
ослабли в надії, у ревності, можливо — і в вірі та любові.
Дякуємо, що знову й знову можемо взивати до Тебе
зі всіх страждань і небезпек — і Ти чуєш нас.
Милість Твоя — навіки!
Дякуємо Тобі за докірливі слова,
за події, які приводили нас до жалю та покаяння,
за випробування хворобами, за часи жалоби,
за межі наших можливостей і здібностей, за наші часті невдачі.
Дякуємо за рани, які Ти Сам допустив —
щоб потім Сам же і перев’язати їх.
Дякуємо за цілющу силу Твого Слова,
за Твої обітниці і плоди Святого Духа.
Милість Твоя — навіки!
Дякуємо, що Ти — Господь, Який чує молитви,
Який визволяє з ув’язнення, самотності, обмежень, страхів, гріхів,
із лещат сил, що знищують нас.
Ти даруєш нам мир, радість, багатство і простір Твого Царства!
Нехай пролунає в цьому світі:
«Господь зі мною — я не боюся!»
Ти знаєш, Господи, скільки страху й зневіри в наших серцях,
але Ти підбадьор нас, наповни терпінням і справжньою надією
на вічне життя — і навіть у нашій невірі дай проголошувати:
«Господь зі мною — я не боюся!»
Допоможи щоденно відчувати реальність Твого Царства,
щоб навіть серед справ, турбот і тягаря днів,
наприкінці війни, наприкінці нашого життя
ми могли з радістю проголосити:
«Правиця Господня звершує подвиги!»
Утримай нас у Твоєму Царстві, у Своїй благодаті,
дай нам бути тими, хто успадкує вічне життя,
і вже тут, на землі, схиляючись перед Тобою,
нести радість і впевненість у вічному житті,
щоб усі бачили через нас:
«Правиця Господня звершує подвиги!»
«Дякую Тобі, що почув мене й визволив!
О, Господи, спаси нас!
Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!
Господь — це Бог, Він дав нам світло!
Ти — мій Бог, я дякую Тобі;
Ти — мій Бог, я звеличую Тебе!»
Амінь.
